Уявні друзі у дитини – це доказ того, що діти сильно відрізняються від дорослих, вони мислять зовсім інакше, у них сильніше розвинена уява і вони вірять в абсолютно фантастичні речі.

Вигадані малюком друзі не завжди ознака того, що він потребує медичної допомоги, але, як правило, подібне явище викликане якимись проблемами. Діти вигадують собі друзів під впливом певних факторів, в залежності від цих факторів і вигадані друзі можуть бути різні: це може бути людина – ровесник малюка, яка приходить і йде, коли дитині це зручно; може бути яка-небудь тварина, з якою малюк проводить свій час і ставиться до неї як до людини; а може і зовсім бути казковий персонаж мультфільму або вигаданий власне дитиною. У будь-якому випадку дитина до свого уявного друга відноситься як до справжнього: проводить з ним час, просить поставити для нього додатковий прилад на стіл, розповідає історії, пов’язані з її другом. І може дуже гостро реагувати на ігнорування з боку батьків або на їх слова про те, що це неможливо і немає ніякого динозаврика Діно за сімейним столом.

Найчастіше подібні фантазії нешкідливі і є простим способом для дитини спроектувати свої емоції і переживання, але бувають і такі випадки, коли на поведінку малюка варто звернути увагу. Що ж може бути причиною того, що малюк промінює живе спілкування з однолітками на проведення часу з вигаданим персонажем? Варіантів насправді безліч, розглянемо найпоширеніші.

1. Надмірна опіка з боку батьків.

Кожен батько хвилюється за своє чадо, але іноді це хвилювання виражається в надмірному прояві своєї любові, так званої гіперопіки, що на дитину впливає дуже пригнічуючи, не даючи їй проявити своє власне я і право вибору. У таких випадках батьки прагнуть вирішити за малюка, як йому проводити час і з ким, що в свою чергу може викликати бажання дитини зануритися в свій вигаданий світ, в якому їй дозволено робити те, що в реальному батьки забороняють. Тоді вигаданий друг стає його «провідником» в цьому світі, проекцією самої дитини, яка у такий спосіб порушує заборони батьків і може дозволити собі все, що завгодно.

2. Недолік в спілкуванні або вражень в реальному житті.

Буває, що деяким дітям дуже важко знаходити спільну мову з іншими дітьми в реальному світі, тоді вони заводять собі друзів у вигаданому, щоб компенсувати брак спілкування. Ще причиною появи вигаданого друга може стати поява в родині другої дитини, на якій буде зосереджена спочатку вся увага батьків, в той час як старша дитина може відчути себе покинутою і самотньою. До слова, батьки не завжди приділяють мало уваги дитині після появи другої, буває так, що батьки просто зайняті своїми справами і думками і не приділяють належної уваги дитині завжди.

Що стосується браку вражень, то тут практично все як у дорослих. Дорослі часто скаржаться на те, що їм вже набридла одноманітність в житті: дім-робота-прибирання і все таке, так само і малюк, у нього теж кожен день проходить практично одноманітно. Але якщо дорослі можуть попросити посидіти з малюком і піти розважитися, то малюк повністю залежить від дорослих і не може самостійно відправитися куди-небудь.

3. Виміщення емоцій.

Тут потрібно дивитися за характером самого вигаданого друга і ситуаціях, коли він з’являється. Якщо дитина каже другу, що робити, вчить його всьому, то вона таким чином проявляє свої лідерські якості, які до сих пір не були реалізовані в реальному світі. Якщо ж друг дитини – захисник, сильний і непереможний супергерой, який обіцяє захистити малюка, то це може бути прояв страху або невпевненості в своїх силах, в разі, коли захисник хоче не тільки захистити, а й покарати, припустимо, кривдників, то це справжнє виміщення гніву дитини. Як правило, в таких ситуаціях батькам пора почати турбуватися і розібратися, що сталося з малюком і хто його образив.

4. Заміщення і відхід від відповідальності.

Це мабуть прояв не тільки хорошою фантазії малюка, але й хитрості. Якщо дитина по відношенню до батьків відчуває страх і недовіру, якщо за найменшою провиною слідує негайне покарання, то поява вигаданого друга може бути з метою уникнути покарання. Наприклад, розбив малюк вашу улюблену вазу і каже, що це зробив Діма, коли вони грали разом, хоча ніякого Діми насправді то і не було. У таких випадках малюкові потрібно підігравати частково – не варто спростовувати теорію існування Діми, але й карати Діму не варто. Тут важливо визначити і розмежувати реальність і фантазію і дати дитині зрозуміти, що відповідальність все одно доведеться нести їй. Наприклад, потрібно говорити «Це добре, що до тебе в гості прийшов Саша, але прибратися в кімнаті все одно потрібно».

5. Банальна нудьга також може привести до появи нового неіснуючого друга у вашого малюка.

Практично всі діти наділені багатою фантазією і люблять активно проводити час, якщо ж маляті нудно, то він може придумати не тільки одного друга, а й цілий новий цікавий світ, в який буде час від часу навідуватися. Діти в своїх вигаданих друзів вкладають свої бажання: поні, багато друзів, цікаві подорожі, домашня тварина – це може бути все, що завгодно, чого сама дитина хоче, але чого у неї поки немає.

6. Почуття провини

З почуттям провини навіть деяким дорослим впоратися нелегко, що вже говорити про дитину. У таких випадках, щоб позбутися напруги, діти можуть вигадувати собі друзів, ось тільки в таких ситуаціях, як правило, з’являється модель покарання або ж навпаки – його уникнення. Дитина може розповідати про те, як вона покарала свого уявного друга за якусь провину або ж як той був покараний. А може навпаки говорити про те, що він мав бути покараний, але дивом уникнув цього завдяки збігу обставин або певним фантастичним подіям. Так малюк хоче позбутися почуття провини, перенісши покарання на свого неіснуючого друга.

Що ж робити батькам, чия дитина замість того, щоб заводити друзів в реальному світі вигадує їх? Вигадані друзі у дітей дошкільного віку – це досить поширене явище, тому не варто відразу поспішати вести дитину до фахівця, адже завжди варто враховувати той факт, що схильність до вигадок – це не відхилення від норми, а лише добре розвинена фантазія. У віці двох-трьох років у дитини якраз починає розвиватися уява і щоб розвивати її та абстрактне мислення дитина потребує рольових ігор, в які найчастіше вона починає грати саме з уявним другом.

Не варто ігнорувати друга своєї дитину, це може привести до того, що малюк закриється і не буде при вас про нього говорити нічого або навпаки – буде постійно нагадувати про його існуванням своєю поведінкою, з метою привернути вашу увагу. Від уявних друзів є певна користь для батьків, так як можна зрозуміти, що турбує вашого малюка, послухавши розповідь про його друга. Адже найчастіше діти проектують на вигаданих друзів свої проблеми. Наприклад, якщо малюк каже, що його друг прийде і забере його з дитсадка, при цьому він являється якоюсь подобою мультяшного супергероя, то це означає, що дитині не подобається щось у дитсадку або її там хтось ображає.

Також не придушуйте фантазію дитини, не кажіть, що її уявний друг не існує насправді чи що мати уявних друзів це не правильно і ознака божевілля. Подібна реакція може змусити дитину дійсно думати, що з нею щось не так, вона може зануритися ще глибше в вигаданий світ і що найгірше, вона може припинити фантазувати.

Заохочуйте уяву дитини, але знайте міру, одна справа притримати двері для уявного друга, а інша справа дозволити малюкові не робити домашнє завдання тільки тому, що до нього прийшов динозаврик. Малюк повинен розуміти, що ви приймаєте його фантазію, але у випадку провини свого друга відповідальність буде нести все одно він.