Багато батьків часто допускають одні й ті ж помилки при вихованні дитини, навіть не помічаючи того, що в деяких випадках їх дії можуть мати негативний вплив на малюка.

Само собою зрозуміло, що всі діти абсолютно різні, і той підхід, який можна застосувати до однієї дитини, абсолютно даремний при вихованні іншої. Але як би там не було, впадати в крайнощі не варто ні в якому разі: гіперопіка так само згубно позначається на формуванні характеру дитини, як і байдужість. Зараз ми розглянемо найчастіші помилки при вихованні дітей, що допускаються батьками.

1. Жорстке виховання або ж бездоглядність

У першому випадку: постійні заборони і строгий контроль з боку батьків змушують дитину брехати і замовчувати перед батьками про свої навіть незначні провини, щоб уникнути чергового покарання (часом навіть із застосуванням фізичної сили) або в зв’язку зі страхом засмутити батьків. Такі діти схильні до приховування і вивертам, затаюванню злоби, а також до появи різних комплексів і невпевненості в собі.

У разі ж бездоглядності, коли батьки пускають виховання на самоплив, діти починають відчувати байдужість до себе і намагаються всіляко звернути на себе увагу, і якщо спочатку їх витівки часто виявляються нешкідливими, то згодом вони можуть носити і кримінальний характер.

У такому випадку важливо дотримуватися золотої середини: не можна тримати дитину в клітці, забороняючи їй все, але не можна і допускати вседозволеність, сподіваючись на те, що дитина отримає правильне виховання від сторонніх.

2. Легка похвала і захват або невиправдане покарання

Такі помилки поширені серед запальних батьків або батьків, які схильні до виховання дитини як «центру всесвіту». Під час емоційного зриву краще не вдаватися до виховання дитини, адже зопалу можна наговорити зайвого, накричати і коли ви заспокоїтеся за кілька хвилин або годин – ви пошкодуєте, що зірвалися на малюка. Тому карати найкраще в спокійному стані і усвідомлено, також як і хвалити. Постійні похвали і захоплення малюком з приводу і без можуть виховати його егоїстом і зарозумілим, а в подальшому можуть викликати злість на батьків і розчарованість у власних силах. Адже якщо малюка постійно хвалять за найменший вчинок – він починає думати, що все, що він робить, правильно і добре, і коли в дійсності все виявляється зовсім інакше – він може опустити руки і розчаруватися, а батьків вважати шахраями. Результат – злість, невпевненість і страх.

Невиправдане покарання також згубно позначається на дитині, як і нічим необґрунтована похвала, так як вселяє в дитину страх і невпевненість в своїх діях через постійні окрики та зауваження. Такі діти бояться самі приймати рішення, щоб на них не кричали або не покарали. В результаті діти виростають невпевненими в собі і з низькою самооцінкою.

3. Високі вимоги або суперечливе виховання

Іноді батьки вимагають від свого чада занадто багато і часом їх вимоги не відповідають віку дитини, це може бути пов’язано з тим, що батьки самі не досягли того, що хотіли і тепер намагаються перекласти свої очікування і бажання на дитину. Або ж навпаки, батьки успішні люди та вимагають від дитини результатів, які б були не нижче своїх власних. У таких випадках діти часто виявляють свою незгоду за допомогою протестів і так званих «бунтарських витівок» проти батьків і їх витівки в подальшому будуть ставати все більш серйозними.

У разі суперечливого виховання, батьки застосовують різні стилі і методи виховання, не узгодивши їх між собою. Тоді дитина не розуміє, що їй можна, а що не можна, і це викликає внутрішній конфлікт, який призводить або до послуху тільки одного з батьків і ігнорування іншого, або до звернення в різних ситуаціях то до мами, то до тата (в залежності від того, хто дозволить). Тому у вихованні дитини слід діяти злагоджено і організовано, і якщо ви вирішили заборонити дивитися мультики до пізнього вечора, то потрібно, щоб це підтримували обидва батьки. Заборона з боку одного з батьків і дозвіл з боку іншого призводить до розбещеності та невміння адекватно оцінювати ситуацію.

4. Заборона, яка поширюється тільки на дитину

Батьки часто забороняють малюкові робити те, що самі роблять в його присутності, що призводить до почуття образи і відчуття несправедливості по відношенню до себе. Наприклад, якщо малюкові батьки забороняють їсти біля телевізора, а самі це роблять постійно, то дитина може висловити свій протест за допомогою непослуху. Також якщо батьки вживають в розмові нецензурну лексику, забороняючи при цьому лаятися дитині, то результат буде – непослух, так як слова батьків розходяться з їх діями, викликаючи тим самим у малюка протест проти несправедливої ​​політики заборон в будинку.

5. Занадто швидка допомога і неможливість дитини вчитися на своїх помилках

Батьки, що оберігають своїх дітей більше, ніж належить, схильні до того, щоб поспішати на допомогу дитині при найменших труднощах. В результаті дитина виростає несамостійною і нездатною долати ніякі перешкоди, такі діти часто вважають за краще чекати допомоги звідкись з боку, ніж самим вирішувати проблеми. А коли в один прекрасний момент допомога не приходить, то вони губляться і не розуміють, що їм робити і як впоратися з проблемами, що викликає розчарування і депресію.

Не дарма кажуть, що вчаться на помилках і здебільшого ці помилки свої, тому що на чужих помилках вчитися важко, так як завжди здається, що з тобою такого не станеться. Так ось, дитина теж повинна вчитися на помилках, а для цього батьки повинні іноді давати їй можливість це робити. Корисність наведеного прикладу ще ніхто не відміняв, але якщо помилився сам, то висновки обов’язково будуть зроблені. Наприклад, якщо дитина кидає іграшку об стіну, а батьки приводять в приклад те, що один хлопчик кидав так само іграшку і вона зламалася, малюк почує, але скоріш за все не послухається і продовжить кидати. А коли після чергового кидка у нього зламається іграшка, то він обов’язково зробить висновок, що кидати іграшку об стіну не варто.

Вищенаведені помилки під час виховання дитини є, мабуть, найпоширенішими і щоб їх не допускати, батьки повинні поважати думку дитини і рахуватися з нею, дозволяючи часом малюкові повеселитися, а часом виконати яке-небудь доручення.